ЕФІОПІЯ

Держава у Сх. Африці, без доступу до моря. У зх. частині Ефіопське нагір'я (Рас-Дашан 4620 м), у пд.-сх. — Сомалійське плоскогір'я (Бату 4307 м), поділені тектонічною заглибиною (система Вел. Афр. заглибин); клімат субтропічний (на Ефіопському нагір'ї виразні висотні зони рослинності), у заглибині Афар тропічний вкрай сухий; гол. р.: Блакитний Ніл (Аббай), Уебі Шебелі, Ото, Ауаш; оз. Тана і Аббая. Населення переважно семітське (амгари, тіґраї) і кушитське (оромо, сомалійці), разом 8 гол. і 60 менших етнічних груп; християни 40%, мусульмани 45%, традиційні вірування; населення зосереджене на вис. 1500-2500 м; у містах 15%. Країна слабо розвинута, зруйнована багаторічною громадянською війною; частий голод (багаторічні посухи); вирощують: тефф, кукурудзу, просо, сорґо, стручкові та олійні рослини, цукрову тростинау, на експорт — каву, яку також збирають у дикоростучих лісах (Е. — батьківщина кави Coffea arabica); розведення худоби, овець, кіз; залізниця Аддіс-Абеба-Джибуті; Е. має право використовувати порти Массауа та Ассаб у Еритреї. Історія. У пн. частині країни у I-X ст. держава Аксум; у IV ст. частково християнізована; у XV ст. розквіт могутності Е.; від XVI ст., після воєн з мусульманами, послаблення централізованої влади, феодальна роздробленість; 1855 об'єднання країни (Теодор II) та встановлення сучасних кордонів; італ. домінування; від 1931 конституційна монархія; 1935-36 італ. агресія та окупація до 1941 (Е. входила до складу Іт. Сх. Африки); 1952 приєднано Еритрею; 1974 революція, що повалила владу імператора Гайле Силассіє, правління Тимчасової воєнної адміністративної ради; від 1977 на чолі держави Менґісту Гайле Маріам, який запровадив однопартійну систему за рад. зразком; від 70-х війна в Еритреї, війни із Сомалі (підтримка військ СРСР, Куби та НДР); після 1989-90 Е. відмовили у закордонній допомозі, наступ антиурядових угруповань, 1991 повалення диктатури; 1993 відокремлення Еритреї та втрата доступу до моря, 1998 загострення конфлікту з Еритреєю.